66.Поняття "комунікація" та її роль у системі управління.

 Комунікація – у вузькому розумінні – обмін інформацією (фактами, ідеями, емоціями) між двома особами. Комунікація від лат. "загальне". В теорії управління комунікація – це процес обміну інформацією між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння. Проте сам факт обміну інформацією ще не свідчить про комунікацію, оскільки інформація, що передається, може бути незрозуміла для того, хто її отримує. Важливість комунікацій:1. Рішення багатьох управлінських задач будується на взаємодії людей. 2. Міжособові комунікації є кращим способом обговорення і вирішення питань.

67. Умови, які необхідні для здійснення процесу комунікації.

 З визначення комунікації (процес обміну інформацією між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння) випливає, що для здійснення процесу комунікації потрібні 4 умови: наявність щонайменше двох осіб: відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передавання; одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається; наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інфомації, призначеної для передавання; наявність канала комунікації, тобто засоба за допомогою якого передається інформація; наявність зворотнього зв’язку, тобто процесу передавання повідомлення у зворотньому напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття і зрозумілості отриманого ним повідомлення.

68. Модель процесу комунікації. Елементи процесу комунікації.

Процес комунікації складається з наступних елементів: 1) Відправник - особа (може бути індивід чи група людей, які разом працюють), яка генерує ідеї, збирає інформацію і передає її. 2) Повідомлення - інформація, закодована за допомогою символів. 3) Канал - засіб передачі інформації. 4) Одержувач - особа, якій призначена інформація і яка її інтерпретує.

Модель окремо.

69. Основні етапи процесу комунікації.

Процес комунікації проходить наступні етапи: 1. Зародження ідеї (відбір інформації). Відправник вирішує, що конкретно, яку інформацію він хоче донести до отримувача. При цьому відправник повинен: а) чітко уявляти собі мету такої комунікації б) чітко усвідомлювати відповідність концепції комунікації відповідній ситуації. 2. Кодування і вибір каналу. Кодування – процес трансформації концепції за допомогою слів, інтонації голосу, рисунків, жестів, виразу обличчя або інших символів у повідомлення. Повідомлення – є реальним фізичним продуктом процесу кодування. 3. Передавання повідомлення по каналу, тобто фізична доставка повідомлення до отримувача. На цьому етапі є суттєвим вплив “шумів”, тобто того, що заважає або викривлює зміст повідомлення. Завдання полягає тут до виявлення причин “шумів” та послаблення їх впливу на комунікацію. 4. Декодування повідомлення – переклад його у форму, що зрозуміла отримувачу. Для цього важливим є аби символи, що вибрав відправник мали таке саме значення і для отримувача. Найчастіше отримувач здійснює інтерпритацію змісту та сутності повідомлення інакше, ніж це розумілося відправником. Все це пояснює необхідність 5-го етапу. 5. Зворотній зв’язок – процес, у якому відправник і отримувач інфорації міняються місцями.